Не Наздоженеш

Тихо не дзвони.
Це остання наша ніч.
Не наздоженеш.
Не наздоженеш.
Знову ніч, знову дощ. Ти мене вже не знайдеш.
Стільки слів, стільки "пробач", тільки серце не обманеш.
Ти мовчав, я чекала. Ти втрачав, я прощала.
А сьогодні все інакше. Я піду, ти не втримаєш.
І нехай ще болить, і нехай ще пече, моє серце кричить, та до тебе не йде.
Не наздоженеш, не повернеш. Скільки не клич мене, не знайдеш.
Не наздоженеш, не зупиниш. Ти мене втратив і вже не зміниш.
Не наздоженеш, не повернеш. Скільки не клич мене, не знайдеш.
Не наздоженеш, не зупиниш. Ти мене втратив і вже не зміниш.
І вже не зміниш. Ти пішла, я мовчав.
Все, що мав, не втримав. Ти любила, я втрачав.
І тепер лише злива. Я б кричав: "Повернись!", та мовчать телефони.
Я прошу: "Озирнись!", а у відповідь грози.