Тополя Стояла

H вітер
У степу розправив крила.
Чорна хмара
Місяць застелила в унімому полі, дема трава.
Кажен ніч забуті вікові слова
Там, де край дороги, камінь та полень
Спить козацька слава посеред долкільки
Вільний вітер шепче у росі.
Голоси
Прадавні будуть увісні
До поля стояла, схилившись додалу, до поля стояла і косийдала
До поля стояла
Крізь бурі негоду
До поля стояла, про волю питала
До поля стояла
Розради благала
Підімуся з кригина тятиву.
Не віддам
Чужинцям землю цю живу.
Скільки бур
Летіло, скільки впало гроз.
Гартував