Веретено

Крутися крутить
Плядка ніч густу
Тягне нитку золоту
Он лягає на долоні
Світ від часу охолоне
Кожен обервий спогад
Кожен вузол давній гріх
Тонка лінія життя
Розсипає сум і сміх
Колесо не зупинити
В темряві сплелися ниті
Билась на край веретана
Ій проляться танакайся
Крутиться, крутиться перед
Читься у темряві полотно
Коли цю правда до крові сліз через
Тумани, через темний ліс нитка не рветься у темну ніч.
Тілить по серцю біду і клич.
Крутиться, крутиться