Як Ти

Може знову вдар в дощ і ми хвилями
Розходимось по воді
Може ніч то був сон і ми просто
Загубились на самоті
Мов краблі на твій балкон сльози, що
Приховали мого собі
Як же чекає знов місто тих нездійснених
Твоїх надій.
Як ти
Я кожен раз уявляв собі літній вечір, як
Ти та
Що ти, як вітер заплутиш мої плечі на гупах
І на цей раз поцілунки в тому дві на землі назавжди тільки тві.
Повертайся скоріше
Ти мою не в будяку ми клялись не забувати
Були ж твоє серце всі риси і вади так
Мій кохати
Обійми моє плече
Стань теплом моїм ламповим
Місто під проливним дощем.
Та без тебе мені все однакове тита
Я кожен раз уявляв собі літній вечір, як
Ти там
Що ти, як вітер, заплутиш мою плечі напа
І на цей раз поцілунки в тому на землі назавжди.