Хлопець-Хуліган

Вона його все уникала
На всі зізнання лиш мовчала
Проходила щоразу мима
Хоч знала, що давно любима
Та все частіше помічала
Що вже без нього сумувала
Вона собі не зізнавалась
Щоб хулігана закохалась
А він хлопець хуліган
Завжди на своєму стояв
Нікому спуску не давав
Ні перед чим не відступав
А хлопець хуліган
Лише одного одно кохав
І скільки бол не крутила
Йому потрібна тільки мила мила мила
А мама доньці говорила
Кого ж ти, доню, полюбила
Він вже відомий.
Хуліганна
Наробить клопоту війна
А батько тільки усміхався
Бо сам колись таким вважався