Як Камінь, Плита

Ти пішла, а я стояв і посміхався
І ні слово навздоги не обізвався
Твоє гордих кожен правим залишився
Ти не обернулась
Я не зупинився
Ти чекала кроку, я чекав від тебе
Та ніхто не переступить через себе
Вдень кажу без неї навіть легше жити
А вночі не знаю, як це пережити
Хай же ніч проженец розлуку
Я зірву мов кайданицю муку
Я знаю, ти плачеш, кусаєш виста
А в мене на серці камінь плита
Я гордість свою на шматки розірву
І тільки тобою одною живу
Ну хочеш, кричи, а як хочеш, то вдар
Без тебе життя то суцільний кошмар
Я пишу обілятки, ти їх не бачиш
Обриваю телефон, ти не побачиш
І впеті душі знов не зговорились
Нітала, і благала сльози лились
Де той сміх, де гордість
Все тепер пусте