Вийшла З Хвиль

Ніч сріблиться на темній воді.
Місяць стежку малює мені.
Тихо хвилі гойдають човни. Чую голос із темної глибини.
Шепіт хвиль,
холод по спині.
Твій силует,
силует у глибині.
Вийшла з хвиль, мов сон живий.
Голос твій полон глибин. Дотик лід, а в грудях вогонь.
Я вже твій, я навіки твій. Вода шепоче, нічка веде.
Серце моє за тобою іде. Місяць стежинку сріблом вкрила.
Я твоя, поки нічка жива.
Я не знав, що буває любов, що від погляду стигне у жилах кров.
Ти всміхнулась,
і світ мій затих.
Твої очі, мов зорі ясні.
Твої руки тепло навесні.
Я торкнулась твоєї руки
і забулись земні береги.
Вийшла з хвиль, мов сон живий.
Голос твій полон глибин. Дотик лід, а в грудях вогонь.
Я вже твій, я навіки твій. Вода шепоче, нічка веде.
Серце моє за тобою іде. Місяць стежинку сріблом вкрила.