Догоріла Книга

Х
У твоїх очах лиш холотити що
Я більше не та, що була колись ближче.
Ти думав навічно.
Ти думав зі мною, а я задихаюсь тією стіною.
Більше ніяких ілюзій, [спів] казок.
Я роблю вперед свій останній крок.
Ти звик, що я поруч і просто терплю.
Але я цю звичку на корені стерплю.
Життя з мисленням про те, що ти звик мене кохати.
Немає більше сили все це тримати.
Усередині згасло, на серці лиш крига.
І наша любов догоріла вже книга.
Твоя тиха звичка - це зовсім не доля
Мені так потрібна і вічність воля
Я гашу свічки і двері закриюсь
На чужий холод я більш не дивлюсь.
Збираю покроку власні хвилини