Червона Ружа Ще Не Зів'яла

Червона рожа ще не зів'яла, вона й не думала зів'ять.
Наша любов ще не пропала, вона повернеться назад.
Наша любов ще не пропала, вона повернеться назад.
Візьму я ленту двохметрову, хай нею вітер повіва.
На біле личко, на чорні брови, моєї любові вже нема.
На біле личко, на чорні брови, моєї любові вже нема.
А мама двері закриває і промовля такі слова: "Ой, де ж ти їдеш, її лишаєш, вона зів'яне, як трава.
Ой, де ж ти їдеш, її лишаєш, вона зів'яне, як трава".
Прощайте, карі оченята, останній раз я бачу вас.
Прощайте, губи малинові, останній раз цілую вас.
Прощайте, губи малинові, останній раз цілую вас.
Не закривайте, мамо, двері, нехай повіє вітерець.
На біле личко, на чорні брови, моїй любові вже кінець.
На біле личко, на чорні брови, моїй любові вже кінець.