Не Буди Мене Мамо

Мені сьогодні снився дім.
І всі, кого давно не бачив.
Там час нікуди не спішив.
Я ще був малим хлоп'ям.
Не буди мене, мамо, я ще трішки побуду малим.
Там, де пахне дитинством, де над хатою стелиться дим.
Не буди мене, мамо, я ще хочу побути отам, де всі рідні ще поруч, де ніхто не рахує нам літ.
А пам'ятаєш, як колись ми не боялися нічого, і цілий світ міщався там, де починалася дорога.
Де на подвір'ї старий сад, де вечорами пахло літом.
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди маленьким повернутись.
І хай минуло стільки літ, і хай змінилося багато, мені сьогодні снився світ, де всі були ще багаті.
Не грошима, не золотом,
а тим, що поруч всі були. Не буди мене, мамо, я ще трішки побуду малим.
Там, де пахне дитинством, де над хатою стелиться дим.
Не буди мене, мамо, я ще хочу побути отам, де всі рідні ще поруч, де ніхто не рахує нам літ.
І якщо можна хоч на мить назад той час перемотати,
я б не просив нічого більш,
лиш знову маму
обійняти. Не буди мене, мамо, хай ще трішечки сниться мені, що ми всі ще удома, що щасливі ті давні дні.