Хустинка

Ой хустинку пов'язала.
Ой за що її люблю?
Ой хустинку пов'язала. Шовк і кольори,
наче сонце заплелось у квітах на зорі.
Всі дівчата в модних брендах, кепках, окулярах, а я й у собі в хустині вся немов у чарах.
В ній запах свіжої м'яти і простір у полі, в ній бабусина ніжність під моєї волі.
Хтось говорить: "То вже ретро", хтось говорить: "Старе", а для мене в цій хустині рідна пісня оживе.
Ой хустинку пов'язала. Ой за що її люблю?
Бо вона мою красу барвами малює.
У маленькому вузлику сила й таємниця.
Я у цій хустині, наче вільна птиця.
Гей, нехай гуляє вітер, хай вона летить.
Хустка барвами палає і душа бринить.
За що її люблю?
Бо вона — це я: неповторна, горда, вільна і жива.
Я зав'яжу вузолик,
свою долю прикличу, бо мені цей візерунок нині до обличчя.
На хустині пишні квіти, зелене листячко, а я в ній така яскрава, наче те сонечко.
Хлопці обертаються, погляди ховають, бо такої файної нечасто зустрічають.
Це не просто клаптик шовку, це моя броня.
Я у ній сама собі королева дня.