Осінь

На асфальт тихо капала осінь
І думки вже [спів] давно не вивозять
Любов плакала досить.
І розплетені коси
Били шторм грати грози
На асфальт тихо капала осінь
І думки вже давно не вивозять
Любов плакала досить.
І розплетені коси
Били шторм грати і грози
Холодні двори, порожні і сни
Ми більше не ті.
Ми стали чужі
Згасали вогні, мовчали одні, тонули
Вині, губились собі.
Ти знову
Мовчиш, а я знов не сплю.
Ти більше не віриш, а я ще люблю.
Розбита
Душа, холодна вода, ти наче моя.
Та вже
Не моя.
На асфальті хопала осінь
І думки вже давно не вивозять.